Коли ми говоримо про організацію живлення плантації лохини, то головною порадою фермерам є складання програми живлення рослини на основі результатів аналізу листя лохини та візуальної оцінки загального стану рослини. Традиційно, у фермера є три альтернативи:

  • внесення добрив в ряди у твердій формі;
  • живлення рослини водорозчинними добривами через крапельну систему;
  • та проведення обприскування рослин поживними речовинами (внесення по листу).

Підживлення рослини по листу не може бути головною програмою живлення. Зачасти воно використовується для «тонкого» налаштування програми, коли аналіз листя рослин, зроблений в період активного розвитку рослини, показує дефіцит окремих мікроелементів. Листове підживлення не спрацює в разі жорсткого дефіциту базових елементів живлення лохини (N, P, K, Ca, Mg, чи S).

Азот (N)

Азот є структурним компонентом декількох базових процесів та елементів в рослині. Так, при формуванні хлорофілу під час фотосинтезу, для засвоєння одного атому магнію (Mg), рослина використовує 4 атоми азоту (N). Азот бере участь у побудові усіх протеїнів та формуванні нуклеїнових кислот (DNA, RNA) в клітинах рослини. Як результат усіх цих функцій, корекція дефіциту азоту (N) призводить до прискорення вегетативного розвитку рослини, зростанню рівня протеїнів в рослині, збільшення врожаю та розміру ягід.

Ознаками дефіциту азоту в лохині є:

  1. Укорочення довжини нових приростів;
  2. Спостереження лише одної хвилі активної вегетації рослини за сезон;
  3. Слабкий приріст нових пагонів;
  4. Хлорозний вигляд листя рослини (листя має світло зелений або навіть жовто-зелений колір), який спочатку починає розвиватись на старому листі;
  5. Раннє скидання листя з гілок рослини.

У випадку, коли рослина отримала надлишок азоту (перегодували) це може також мати негативні наслідки. Візуально, токсичне отруєння рослини азотом проявляється:

  1. Надмірною кількістю нових приростів на гілках рослини;
  2. Ненормально великим розміром листя рослини та занадто темним зеленим кольором листя;
  3. Завеликою кількістю нових хвиль активної вегетації. Остання хвиля приростів, в такому випадку, не встигає «дозріти» та пошкоджується під час зимових морозів;
  4. Зростання концентрації азоту в листі (а особливо калію К) послаблює стійкість рослини до шкідників, бактеріальних хвороб та складних метеорологічних умов (посуха, перезволоження, тощо).

Особливість (унікальність) лохини полягає в тому, що рослина не пристосована до ефективного засвоєння нітратних форм азоту (NO3-N). Розвиток рослини залежить від наявності в ґрунті амонійних форм азоту (NH4-N). Отже, найкращим джерелом азоту для лохини є: сульфат амонію ((NH4)2SO4) (21-0-0) або карбамід (CH4N2O) (46-0-0).

Слід пам’ятати, що у квітні потреба рослин в азоті є низькою – не більше 2%, а з середини липня, вона не перевищує 10%, тому «вікном» для підживлення лохини азотом є період часу між кінцем квітня та серединою липня. Підживлення рослини азотом у серпні та вересні може призвести до підмерзання молодих приростів взимку.

При визначенні норми азоту слід враховувати багато факторів: тип ґрунту (на супіщаних ґрунтах норма азоту є вищою), вік рослини, спосіб внесення азоту, тощо. Але, головним фактором визначення норми азоту має бути результат аналізу листкової маси рослини.

При внесенні азоту в грунт у твердій формі, сезонну норму слід розділити на три частини. Першу аплікацію азоту вносять наприкінці квітня (фаза розкриття бруньок), другу – наприкінці травня, третю – в середині червня.

При застосуванні водорозчинних добрив та краплинного зрошення, рекомендують давати азот щотижня. Отже, в період квітня – липня, для внесення сезонної норми азоту, слід спланувати близько 12 аплікацій азоту із, відповідно, меншою дозою внесення.

В перший рік посадки, потреба одної рослини в азоті на сезон становить близько 17 грам (чистого) азоту. На другий рік, ця потреба зростає до 20 грам (чистого) азоту, 3-й рік – 22,7 грам, 4-й рік – 25,5 грам.

Отже, при використанні сульфату амонію ((NH4)2SO4), наприклад в перший рік посадки, на кожну рослину за сезон слід дати не більше 80 грам сульфату амонію (21-0-0, один кг добрива вміщує 21% азоту та 24% сірки для підкислення). В разі проведення в сезон близько 12 фертигацій (по одній фертигації на тиждень в продовж травня – липня), тижнева норма добрива для одної рослини, становитиме 6-7 грам сульфату амонію.  При схемі посадки 3мХ1м, на гектар (3333 шт. рослин) в тиждень слід внести 20-23 кг сульфату амонію (в сезон – 240 – 280 кг/га).

В разі внесенні добрива на поверхню гряди у твердій формі, сезонну норму слід розділити на три аплікації, першу давку (30 грам сульфату амонію) вносити – наприкінці квітня, другу (30 грам сульфату амонію) – наприкінці травня, третю (20 грам сульфату амонію) – наприкінці червня. Не можна вносити добриво під корінь рослини, слід розподілити його рівномірно навколо стовбура (кореневої шийки куща) радіусом не ближче 25 см.

Сульфат амонію використовують у тих випадках, коли кислотність грунту (рН) становить більше 5,0 одиниць і є потреба в додатковому підкисленні грунту. В разі якщо, рН становить 4,5-4,8 одиниць, слід використовувати карбамід (46-0-0).

Зачасти, кущі лохини мульчують органічним матеріалом (тирса, щепа, тощо). В такому разі краще використовувати перепрілий матеріал. Під час розкладання бактеріями свіжого органічного матеріалу, вони споживають велику кількість азоту. Це може призвести до виникнення дефіциту азоту для рослини. В такому випадку, норму азоту рекомендують подвоїти.

Як відомо, лохина має волосяну структуру кореневої системи, що дозволяє їй дуже швидко засвоювати азот. Отже, щотижневе внесення малих доз азоту дозволяє уникнути вимивання азоту із зони кореневої системи під час дощів.

 

Про інші макро- та мікроелементи ми поговоримо пізніше.

 

img1gjf

img1gjf